«Третє око» – міф чи реальність?

Епіфіз, або шишкоподібна залоза, відома під назвою «третє око», є предметом сотень наукових робіт, досліджень, симпозіумів і конференцій. Ученим вже давно стало ясним, що епіфіз являє собою активний нейроендокринний орган зі своїми особливими функціями. Очевидна і та обставина, що епіфіз досі залишається найменш дослідженим ендокринним органом.

На сьогоднішній день найбільш цікавим відкриттям вчених у дослідженні цього органу головного мозку є «мозковий пісок» , що знаходиться в епіфізі. «Мозковий пісок» – мінеральні тільця сферичної форми і розміром від часток міліметра до двох міліметрів. Він є у всіх людей з моменту народження. Рентгеноструктурний аналіз фіксує в «піщинах» наявність якихось кремнієвих кристалічних структур. Досліди виявили незвичайні інформаційні властивості «мозкового піску»: у його мікрокристалах міститься голографічна інформація про весь людський організм! З часом наукові співробітники прийшли до висновку, що кристали епіфіза є носіями інформаційних голограм і утворюють головний центр людського організму.

Російськими вченими були проведені лабораторні дослідження, які змусили визнати навіть вчених-скептиків те, що для зору мати «дзеркало душі», тобто наші очі, не обов’язково. Група експериментаторів, очолювана В’ячеславом Михайловичем Бронниковим, продемонструвала методику, за допомогою якої можна навчити будь-яку людину бачити без використання очей. Факт, що викликав неприйняття фізіологів, медиків та інших фахівців, був перевірений ще раз і підтверджений комісією, яку очолювала доктор медичних наук, професор і науковий керівник інституту мозку людини РАН (Санкт – Петербург) Бехтерева Наталія Петрівна.

Суть дослідження полягала в тому, що випробовувані зусиллям волі «включали» альтернативний зір за сигналом експериментаторів. Перебуваючи в такому стані, вони читали будь-які тексти, вільно розрізняли знаки, орієнтувалися в незнайомому приміщенні. При реєстрації електроенцефалограми виявилося, що при читанні з закритими очима активність мозку ставала більш високочастотною, вирулювавши на інший режим роботи, мозок починав використовувати свої приховані резерви. І мова йде не про феномен, не про унікальних людей з незвичайним даром, а про методику навчання звичайних людей.

Поділитися новиною з друзями в соціальних мережах:



Залишити коментар