Як виглядала б Земля, якщо б у неї були такі ж кільця, як у Сатурна

Звичайно, нашій планеті пощастило, що навколо неї обертається досить великий супутник, але якби замість місяця Землю оточували б такі ж кільця, як у Сатурна, небо над нами було б більш живописне.

Насправді, одне кільце у Землі все-таки було. Коли планета Тея зіткнулася з Землею, величезну кількість її осколків було викинуто в космос. Ці осколки стали обертатися навколо Землі, утворюючи пояс, але з часом з’єдналися в одне ціле – наш Місяць. Це сталося тільки завдяки тому, що фрагменти Теї оберталися всередині так званої «межі Роша».

Едуард Рош

Едуард Рош

У 1848 році французький математик Едуард Рош розрахував, що якби великий супутник міг наблизитися до планети на досить близьку відстань, то був би розірваний силою гравітації цієї планети. Справа в тому, що сила тяжіння планети діє на супутник нерівномірно: найбільш сильне тяжіння відчуває та частина супутника, що знаходиться до планети найближче, а найслабше, відповідно, доводиться на найдальшу від планети точку. Чим ближче наближається супутник, тим більша різниця цих сил, і в якийсь момент супутник просто розривається на шматки. В кожної планети є така межа, яка і називається межею Роша.

За однією з версій, кільця Сатурна перебувають саме всередині цієї межі. Інша популярна версія свідчить, що колись у Сатурна був один або декілька супутників, що оберталися за межею Роша. У міру того, як Сатурн збільшувався в розмірах, межа Роша відсовувалася все далі, поки не досягла супутників. Супутники розірвало на шматочки, які й стали кільцями Сатурна.

Згідно з ще однією теорією, кілька сот мільйонів років тому один або кілька супутників Сатурна наблизилися до межі Роша і розірвалися на частини. Мільйони років фрагменти, що утворилися, оберталися навколо газового гіганта, стикаючись один з одним і розлітаючись на шматки все дрібніші і дрібніші, поки не розкришилися на частинки, які сьогодні і складають матерію кілець.

Будь-який з цих сценаріїв міг би сформувати кільця і навколо нашої планети. Цього не сталося, але ми можемо пофантазувати, як виглядала б Земля, якщо б у неї були такі ж кільця, як у Сатурна.

Якби наші кільця були сумірні кільцям Сатурна, то уявити, як би вони виглядали з різних місць на Землі не так вже складно.

Якщо дивитися з екватора, вони перебували б прямо над головою і здавалися б однією яскравою лінією, що зігнулася від горизонту до горизонту. Ось так, наприклад, кільця виглядали б зі столиці Еквадору Кіто:

Якщо від’їхати трохи північніше – до Гватемали, то кільця почали б поширюватися по небу. Спостережуване з космосу сяйво Землі стало б у багато разів яскравіше, оскільки від кілець відбивалося б набагато більше сонячного світла, ніж від Місяця.

Відправившись куди-небудь в Полінезію, до тропіка Козерога (23 ° південної широти), можна було б побачити зовсім іншу, не менш мальовничу картину: щоночі в середині кільця з’являється темний овал – тінь від Землі. Нижче ви бачите кільця такими, якими б вони виглядали опівночі, коли тінь дісталася б до своєї верхньої точки. По краях тінь обрамляє оранжево-рожева смужка – це сонячне світло проходить через земну атмосферу.

Ближче до Вашингтону (38 ° широти) кільця починають опускатися за обрій, але все одно добре видно і вдень, і вночі.

Поділитися новиною з друзями в соціальних мережах:



Залишити коментар