Русалки існують?

Саме так у 1830 році кілька десятків людей стверджували, що не тільки бачили русалку, але і були на її похороні.

Русалки в уявленні людей завжди були такими собі чарівними красунями, які представляли велику загрозу для чоловіків. З жінками вони поводилися просто – відганяли їх подалі від річок і озер, а от з чоловіками справа йшла якраз навпаки – не просто старалися, але всіма можливими і неможливими методами заманювали і зваблювали до позбавлення розуму, могли залоскотати до смерті, а то й зовсім потягти на дно в своє царство. При цьому наголошується, що тільки чоловіки, котрі мали залізну волю, могли не піддатися на їхні чари.

Ці красуні мали довге волосся, володіли дуже красивми і пишними грудьми, плюс до всього зелені, дуже красиві “стріляючі” очі. Такі якості не могли зацікавити хіба що імпотента, або чоловіка, який вже не цікавиться жінками. І для виключення зустрічей з ними, чоловіки, відправляючись на воду завжди брали з собою різні обереги. Це міг бути полин, або часник, або який-небудь залізний предмет – все це відлякувало русалок. І кожен запасався оберегами заздалегідь.

Сьогодні в русалок навіть маленькі діти не завжди вірять, не кажучи вже про дорослих. Але, сказати остаточно про те, що їх все ж не існує не можуть навіть вчені. Більш того, деякі навіть схиляються до можливого їх існування.

Як вже говорилося вище, в 1830 році на одному з Гербіджских островів – Бенбекьюла, поховали не що інше, як русалку.

Як завжди, початок у цій історії мало чим відрізняється від інших подібних. Багато місцевих жителів збираючи біля берегів водорості одного разу побачили це дивне на перший погляд створіння. Воно було схоже на дівчину, що володіє довгим чорним волоссям. Прекрасна біла і ніжна шкіра, великі пружні груди, які не залишала байдужим жодного чоловіка на острові і послужили однією з причин того, що чоловіки острова прямо зі шкіри геть лізли, що б зловити «красуню». Але це так і не вдалося – надто спритною вона була. Але ось один із підлітків, засмучений невдачею, запустив з горяча в неї величезним каменем. Русалка встигла пірнути під воду, проте камінь таки став для неї фатальним. Через пару днів її труп сплив біля самого берега.

Цілі натовпи роззяв збігалися на місце, де лежало тіло самої справжньої, описуваної в легендах, русалки – саме так вона і виглядала – верх був повністю «людським», а нижня частина тіла була справжнісіньким риб’ячим хвостом. Більше сумнівів не було – перед натовпом лежала саме русалка. Схожість з людиною була настільки вражаючою, що навіть владу не обійшла подія стороною і русалці в наказовому порядку виготовили труну, як для людини.

Оригінальні похорони відбулися, проте сама могила за давністю років повністю загубилася, і ніякі спроби минулого сторіччя її знайти успіхом не увінчалися. Так, чи інакше, вважати, що жителі острова зазнали зоровий обман, не можна. Зрештою, вони – мешканці невеликого острова посеред океану, і повинні були розрізняти тюленів, рибу і інших морських мешканців.

Згадувати інші подібні відомості немає сенсу. Їх дуже багато, і відмінностей в оповіданні майже що немає. Тут потрібно тільки згадати про те, що один з британських учених – Алістер Гарді – висловив досить сміливу, і в той же час, дуже незвичайну гіпотезу. Він припустив, що людина походить не від мавпи, а від приматоподібних водяних істот, що нагадують русалок. Зрозуміло, що гіпотеза рештою вченими була зустрінута в багнети, однак, прихильники у неї все ж є, і не малим числом.

Говорити, наскільки вірна ця гіпотеза, поки неможливо. У будь-якому випадку, слід зауважити, що сьогоднішня людина дуже любить воду, із задоволенням купається в ній і просто плюскається, та й взагалі жити без неї не може. Так що професор Гарді, можливо, десь і має рацію. У всякому разі, в жарку погоду людина воліє залізти в басейн, ніж на дерево.

Поживемо – побачимо. Океан досі таїть дуже багато невідомих сторінок в собі.

Поділитися новиною з друзями в соціальних мережах:



Залишити коментар